Логопедичні казки

В цьому розділі пропонуємо цікавий інструмент для практики вимови звуків та букв у дітей.

Нижче представлені цікаві історії для читання на окрему літеру. В кожній вкладці є по декілька історій з простим сюжетом  і з великою кількістю повторення слів з відповідною літерою. Читання цих текстів дитиною допоможе практикувати вимову звуків та літер. Читайте текст декілька разів та повертайтесь до читання через деякий час. Таку практику бажано комбінувати з виконанням логопедичних вправ домашніх умовах або під час занять з логопедом.

Представлені нижче тексти, створені проектом Казки Погорєлова, та є додатковим матеріалом який зацікавить дитину практикувати вимову звуків.

Жабеня, на ім’я Жузі було найменшим і найнесподіванішим жабеням у пруду. Жузі не мав друзів і не вмів стрибати високо, як його брати та сестри. Він часто відчував себе самотнім та непотрібним.Одного разу, коли всі інші жабенята зайнялись своїми справами, Жузі зустрів жука, на ім’я Жорж. Жузі був здивований, що жук вмів літати, але Жорж був ще більш здивований, що Жузі не може стрибати високо.”Жабеня, як ти зможеш допомогти мені літати, якщо не вмієш навіть стрибати?” – запитав Жорж.”Я не знаю, але я хочу навчитися” – відповів Жузі.Тоді Жорж запропонував Жузі зайнятись разом, щоб він навчився стрибати. Жузі погодився, і вони почали тренуватися разом кожен день. Жузі робив кожен стрибок кращим і кращим, а Жорж підбадьорював його, коли у нього не виходило.Кілька тижнів минуло, і нарешті Жузі зміг стрибнути високо, на радість Жоржу. Жорж був дуже вдячний Жузі за те, що він допоміг йому літати. Але Жузі не зупинився на досягненні цієї мети. Він продовжив тренуватися і зміг знайти собі друзів серед інших жабенят. Вони були здивовані, коли побачили, що Жузі може стрибати високо і швидко, як усі інші.Так Жузі став улюбленцем пруду, і всі друзі поважали його за те, що він не здався і навчився стрибати.

Жабеня Женя жило в болоті разом зі своїми друзями: журавлем Жоріком, жуком Женіком та жукиною жінкою Жанною. Вони завжди проводили час разом, граючись і шукаючи їжу. Женя був найменшим з усіх, але найшвидшим із них. Він часто скакав з квітки на квітку, дивлячись на кожен куточок болота.Одного дня, коли вони гралися на березі болота, вони побачили великого жука з великими жовтими очима. Вони почали на нього дивитись зі страхом, але він тільки мирно сидів на листі, дивлячись на них. Женя вирішив підійти до жука, щоб дізнатись, чому він такий великий і жовтий. “Привіт, я Женя, а ти хто?” – запитав він. “Я Жужа, мій маленький друг. Я не шкодливий, я просто люблю гарні квіти й мурашки. Хочеш підійти й познайомитись?” – відповів жук.Женя був здивований тим, який м’який був голос у Жужі. Він підійшов ближче і почав говорити з ним. Жукина жінка Жанна вирішила, що вони можуть дружити з Жужою і навіть показала йому, які квіти вони люблять їсти. Женя був дуже радий, що знайшов нового друга, і вони домовилися зустрічатися щотижня, щоб гратися разом.Відтоді, Женя став ще більш активним та енергійним, тому що він знав, що Жужа його чекає на наступній зустрічі. Вони проводили час разом, розповідаючи одне одному про свої життя та досліджуючи нові куточки світу навколо себе. Женя також став кращим у тренуванні своєї вимови букви “ж”, тому, що часто використовував її, говорячи з Жужею.Одного дня, Женя і Жужа вирішили зібрати квіти для своїх друзів. Вони досліджували болото, знаходячи квіти різних кольорів та форм. Женя згадав, що Журайкові, його дружині, подобається червоний колір, тому вони зібрали для неї багато червоних квітів. Жукина жінка Жанна любить квіти з великими пелюстками, тому Женя та Жужа зібрали їй найбільші та найкольоровіші квіти, які тільки знайшли.Коли вони повернулися зі своїм збором, їхні друзі були дуже раді їхньому подарунку. Журайко та Жанна підійшли до Жені та Жужі та почали їх обнімати, висловлюючи свою вдячність. Женя відчував, що він зробив щось дуже важливе для своїх друзів, і він був дуже щасливий.Відтоді, Женя та Жужа стали найкращими друзями у болоті, і вони проводили більше часу разом, ніж будь-коли раніше. Женя вчився бути кращим другом, допомагаючи своїм друзям та вивчаючи нові речі про світ навколо себе. Він також продовжував тренувати свою вимову букви “ж”, щоб стати найкращим у своїй зграї. Тепер він знає, що друзі та доброта є найважливішими речами у житті.

Жила-була в країні зайців маленька зайчиця Зіна. Зіна любила гратися зі своїми друзями, але найбільше на світі вона любила гратися у гру “Хованки”. У цю гру грали всі зайчата країни, і Зіна завжди була найкращою в ній.Одного разу, коли гралися у Хованки, Зіна загубилася. Вона бігла звідусіль, але не могла знайти своїх друзів. Зіна засмутилася і почала плакати. Пройшло кілька годин, і Зіна думала, що ніколи не зможе знайти дорогу додому.Але раптом вона побачила зайчика, на ім’я Зорян, який був одним з її друзів. Зіна зраділа і загукала його. Зорян почув її голос і прибіг до неї. Разом вони знайшли дорогу додому.Зіна була щаслива, що знайшла своїх друзів та дорогу додому. Але найбільше вона була щаслива, що вона мала таких хороших друзів як Зорян, який завжди допомагав їй, коли вона була в скрутній ситуації.Кінець.

Жили-були у селі два зайці – Зефір та Зенон. Вони були найкращими друзями. Вони завжди разом гуляли, забавлялися та займалися спортом.Зараз була зима, і зайці збиралися зіграти у зимовий спорт – зоряний біг. Зефір і Зенон побігли до лісу, де мали провести змагання. Але на жаль, Зефір впав на слизькому льоду і зачепив свою задню лапу. Він зітхнув і сказав: “Ох, я не зможу брати участь у змаганні”.Але Зенон був дуже розумним зайцем. Він сказав Зефіру: “Не засмучуйся, мій друг. Ми можемо змагатися у зимовій забаві, де не потрібно бігати – збирати зірки з неба”. Зефір погодився, і вони почали забаву.Зенон допоміг своєму другові рухатися та збирати зірки, які вони потім показували один одному. Це була найвеселіша забава, яку вони коли-небудь робили разом. Кінець.

В один із гарячих літніх днів маленьке Лілійка вирішила піти на прогулянку лісом. Лілійка любила літній ліс за його тиху красу та повільну розкіш. Під час прогулянки вона зустріла левенятко, яке загубило свій шлях.”Лілійко, допоможи мені знайти шлях додому!” – прохала левенятко.”Добре, ми знайдемо твій шлях додому!” – відповіла Лілійка.Лілійка та левенятко пройшли через ліщини, липи, ліщини та багато інших дерев, поки не дійшли до лісової чистини. Там вони побачили маму левенятка, яка дуже зраділа, побачивши свою дитину. Вона була вдячна Лілійці за те, що знайшла та привела її дитину додому.”Лілійко, дякуємо тобі за те, що допомогла нам знайти шлях додому!” – відзначила мама левенятка.”Люблю допомагати тим, хто в біді”, – сказала Лілійка.І так, Лілійка допомогла левенятку знайти шлях додому. Кінець.

Жив собі Лисенятко у лісі, любив він лазити по ліщинах та лопухах, ловити метеликів та листоїдів. Лисенятко було дуже легковажним та любило літати на білому літачку, який знайшло у лісовому гаю. Літачок був дуже легкий та літав дуже швидко. Лисенятко говорило, що на літачку можна літати до самих хмар і далеко за ліс.Одного дня, коли ліс був повний листя, Лисенятко вирішило зробити великий політ на своєму літачку. Лисенятко злетіло у високі небеса та побачило, що зверху все виглядає інакше. Лисенятко побачило кілька літачків, які летіли поруч з ним, та на одному з них побачило своїх друзів – Левенятко та Лелеку.”Лелеко, Левенятко, нумо літати разом!” – закликало Лисенятко. “Добре, летіти разом більше веселощів!” – відповів Левенятко. Лелеко погодилась і всі разом злетіли високо у небо. Вони побачили багато цікавих місць, які ніколи раніше не бачили, і знайшли нових друзів – Лелеку, Лелеченятко і Лева.Після довгого польоту на літачках, Лисенятко зрозуміло, що дійсно весело літати з друзями, і що літати можна не тільки одному на літачку, але й на літачку з друзями. І вони всі разом повернулися до лісу, де вони живуть, щасливі та радісні.Кінець.

Жив-був маленький принц. Він жив на одній маленькій планеті з однією єдиною трояндою, яку він дуже любив. Одного дня принц вирішив покинути свою планету та знайти нових друзів. Він піднявся на свій маленький кораблик і полетів у світ.Принц летів дуже довго і втомився. Тоді він зустрів велику річку і вирішив зупинитися на березі, щоб відпочити. Коли він приземлився, він побачив, що на березі річки ростуть великі дерева з гілками, які нагадують руки. Він радісно зійшов з кораблика та пішов гуляти вздовж річки.Принц дивувався, яка чарівна була ця земля. Він зустрів багато нових друзів, серед яких були звірі, птахи та комахи. Всі вони були дуже добрі до принца і допомагали йому в усьому.Принц провів на цій землі багато днів і ночей, пізнав багато нового та дізнався багато цікавого. Але одного дня йому дуже захотілося повернутися до своєї планети та до своєї троянди, яку він так дуже любив.Таким чином, принц попрощався зі своїми новими друзями та піднявся на свій кораблик, щоб повернутися на свою планету. І хоча йому дуже сумно було розлучатися зі своїми друзями, він знав, що завжди може повернутися до цієї чудової землі знову та знову.Кінець.

Жили-були чотири друзі: Рома, Рита, Руслан і Роксолана. Вони любили грати разом, гуляти та досліджувати навколишній світ. Одного дня вони вирішили відвідати відомий Роменський замок.Ранком друзі збиралися і розпочали свою подорож. По дорозі Рита знайшла гору різнокольорових каменів, а Руслан знайшов річку, де плавали рибки різних розмірів. Роксолана знайшла гарний рушник і забрала його з собою, а Рома знайшов гілку величезного дерева.Після довгого шляху друзі нарешті дійшли до замку. Вони піднялися на вежу і побачили чарівний вид на місто. Руслан помітив родину рисів, що гойдалися на дереві під вежею. Роксолана зауважила, що за річкою знаходиться різнокольоровий ліс. Рита ж запропонувала гратися у хованки, що викликало здивування у Роми, оскільки він був найстаршим і не брав участь у таких іграх.Пройшло декілька годин, і друзі вирішили повернутися додому. Під час повернення Рита знайшла різні рослини з листками форми серця, а Руслан побачив велику райдугу на небі. Роксолана знайшла різнокольорові квіти, а Рома зібрав різні гриби.Вечірнім часом друзі повернулися додому з цілою купою різних знахідок і щасливими з незабутнього дня. Вони вирішили, що будуть щотижня робити похід, щоб досліджувати навколишній світ.Кінець.

Жив на світі собачка Сіма. Вона була дуже смілива та завзята. І коли Сіма була ще зовсім маленькою, вона вирішила навчитися купатися у морі. Але перш за все, Сіма потребувала тренувань.Собачка Сіма зібрала всі свої знайомі тваринки, щоби запросити їх на своє перше заняття з купання. Вона повідомила всім, що наступного дня, вранці, вони зберуться на березі моря. І всі тваринки згодились.Вранці на березі моря зібралось багато тварин. Були там зайчик Сашко, лисичка Ліза, ведмежа Микита та його братик Василько, кріль Василь та кіт Мурко. Вони всі стали довкола Сіми, щоби слухати її розповідь про купання.”Діти, я вам сьогодні покажу, як правильно купатися у морі. Найважливіше – не боятися води! Спочатку, ми зробимо зігрівальну гімнастику, щоби зігріти наші м’язи. Потім, ми поступово будемо заходити до води. І не забувайте, що в морі можуть бути хвилі, тому потрібно уважно слухати мої команди”, – розповідала Сіма.Тваринки слухали Сіму з захопленням. Вони виконували всі її команди та зрештою, вони стали у воді по пояс. І ось, коли Сіма вирішила закінчити заняття, всі тваринки радісно загукали: “Супер! Супер! Супер!”З того дня, Сіма стала вчителем купання для всіх тваринок. Вони збиралися на березі моря кожного дня і купалися разом. І кожного разу, коли їм вдавалося правильно виконати все, що вчила їх Сіма, вони радісно плескали в долоні. Також їм дуже подобалося, що на їхньому занятті було багато слів на букву “с”. Сіма дуже любила цю букву і завжди знаходила привід щоби її використовувати.Одного дня, коли вони купалися у морі, Сіма побачила на березі групу дітей, які збирали сміття. Сіма згадала, що її господарка говорила, що сміття потрібно викидати у смітник, щоби було чисто і красиво. Вона вирішила показати дітям, як правильно збирати сміття.Сіма збігла до берега і почала говорити з дітьми. Вона розповіла їм про важливість берегти природу та як правильно збирати мусор. Діти дуже захопилися і згодом долучилися до збирання сміття на пляжі.Коли збирання сміття було завершено, всі діти й тваринки радісно загукали “Супер! Супер! Супер!”. І з того дня, на пляжі було завжди чисто та красиво, завдяки зусиллям Сіми та її учнів.Сіма дуже пишалася своїми друзями, які так старалися бути добрими та корисними. Вона завжди пам’ятала, що збереження природи та її багатства – це дуже важлива справа, і вона завжди буде старатися захищати їх разом зі своїми друзями.І так, кожного разу, коли Сіма і її друзі зустрічались на пляжі, вони згадували про той день, коли вони зібрали багато слів на букву “с”. Вони знали, що ця буква – це буква “сміття”, “смакота”, “сонце” і “соціальна відповідальність”. І вони завжди прагнули бути корисними та відповідальними.Кінець.

Жив-був маленький хлопчик, на ім’я Сашко. Він любив грати в казкові ігри та мріяв про те, щоб стати справжнім чаклуном. Одного разу він знайшов в гаю магічну скриню, з якої вилетіли три синіх сови. Сови розповіли Сашкові, що скриня належить злому чаклуну Сильвестру, який ув’язнив їх та забрав у них магічні зілля, що дає могутність.Сашко вирішив допомогти совам та знайти Сильвестра. Він розпочав свою подорож і зустрів багато ворогів на своєму шляху. Спочатку він потрапив у хитру пастку, яку створила скажена лисиця. Сашко заспівав колискову для лисиці, і вона заснула, дозволяючи хлопчику втекти.Потім Сашко зустрів злого вовка, який хотів з’їсти хлопчика. Сашко відволік вовка піснею та втік. Пізніше Сашко зустрів хитру змію, яка замоталась навколо нього, але Сашко розгадав головоломку та втік.У кінці Сашко знайшов замок Сильвестра та побачив, як чаклун використовував магічні зілля, щоб зловити сильних духів та збільшити свою владу. Сашко допоміг совам втекти та позбавив Сильвестра магічних зіль. Сильвестер перетворився на мишу і зник у тіні.Сашко з допомогою магічного зілля став справжнім чаклуном та повернувся додому. Він поділився своїми пригодами зі своїми друзями та зрозумів, що насправді магія вже живе в ньому.Кінець.

Жила-була в країні Теренія маленька дівчинка, на ім’я Тетяна. Вона багато чим цікавилась й завжди хотіла знати більше, ніж її ровесники. Її найбільша мрія була стати талановитим музикантом. Вона хотіла вивчати гру на гітарі, але в її сім’ї не було коштів на музичні уроки.Тоді Тетяна вирішила самостійно вивчити гру на гітарі. Вона почала дивитись відеоуроки в Інтернеті та вчитись грати на інструменті. Щодня вона відводила час на вивчення музики та практикувалась на гітарі. Її старання були успішними – вона стала чудовим гітаристом.Одного дня Тетяну запросили виступити на музичному концерті у місцевому театрі. Вона відгукнулась з радістю і дуже важко працювала, щоб підготуватись до виступу. Коли прийшов день концерту, Тетяна стала на сцену та почала грати на гітарі. Вона грала так чудово, що всі присутні були зачаровані. Коли вона закінчила свою пісню, публіка захоплено аплодувала.Тетяна була дуже щаслива та гордилась своїм виступом. Вона зрозуміла, що ніколи не треба відмовлятись від своїх мрій, і що зусилля та старання можуть привести до успіху.Кінець.

Маленький пінгвін Томас завжди мріяв про великий світ. Він стежив за літальними машинами, які перелетіли над ним, і дивився на карту світу з неймовірним захопленням. Він завжди був найбільшим пінгвіном зі своєї колонії, але це не задовольняло його.Одного дня Томас вирішив здійснити свою мрію і піти на великий похід в невідомості. Він зробив невеликий рюкзак і зібрав у ньому їжу та воду на кілька днів, а також маленький компас та карту. З великим ентузіазмом він почав свій шлях.По дорозі Томас зустрів багато нових друзів – інших пінгвінів, які проживали на південному полюсі. Вони надали йому поради та допомогли зібрати більше їжі, щоб він міг продовжувати свій похід.Томас продовжував йти день за днем, попри труднощі та небезпеки, які чекали на нього від інших тварин та природних умов. Але він не зупинявся, адже його мрія була сильнішою за все.Нарешті, через деякий час Томас дістався до крайньої точки світу – до південного полюса. Він був вражений красою і величчю того, що побачив, і був радий, що зміг здійснити свою мрію.Томас повернувся додому з багатою набутками та новими друзями. Його подорож вчила його багато нового про світ, про себе та про те, наскільки важливо ніколи не здаватися на шляху до своїх мрій.Кінець.

На околиці лісу народилося чудове цуценя, на ім’я Цезар. Цезар був маленьким і цілком беззахисним, але він був повним енергії та жвавості. Він любив гратися зі своїми братиками й сестричками, але йому завжди не вистачало чогось нового і цікавого. Цезар був дуже зацікавлений у тому, як вивчати нові речі й знаходити нові слова.Одного дня, коли Цезар грався на галявині, він зустрів стару чаплю. Чапля була дуже розумною та кмітливою твариною, яка добре вміла розмовляти. Вона запропонувала Цезару допомогти йому вивчити нову букву, букву “ц”. Цезар був зацікавлений і погодився.Чапля почала навчати Цезара, як правильно вимовляти букву “ц”. Вона показала йому багато слів, які починалися на цю букву, наприклад, слово “цап”, “цуценятко”, “цукерки” та інші. Цезар був дуже захоплений цим новим знанням і став повністю присвячувати себе навчанню нових слів.Щоб допомогти Цезару ще більше, чапля показала йому картинки зі словами, що починаються на букву “ц”. Вона також дала йому багато вправ на практику, щоб він міг вдосконалити свою вимову цієї букви.Цезар працював дуже старанно, і через кілька тижнів він вже міг правильно вимовляти букву “ц”. Він відчував себе дуже гордим, знаючи, що він зможе використовувати цю букву у своїй мові. Цезар почав використовувати нові слова з буквою “ц” у своєму мовленні, і всі були задоволені його зусиллями. Він показав своїм братикам і сестричкам, як вимовляти нові слова з буквою “ц”, і всі разом навчилися багато нового.У кінці кожного дня, Цезар повертався до своєї мами з буквою “ц”у своїй мові. Вона була дуже рада, що її син навчився чомусь новому і розвивав свої здібності. З кожним днем Цезар ставав все кращим у вимові слів з буквою “ц” і дуже радів, що знайшов нову букву для своєї мови.Таким чином, Цезар вчився новій букві “ц” та використовував її у своєму мовленні, навіть не помічаючи, як він розвивається. З часом він став досконалішим у вимові нових слів та знав їх дуже багато. Він завжди був готовий навчатися новому і відкривати для себе нові речі, але завжди пам’ятав про те, як важливо бути розумним та кмітливим, як чапля, яка допомогла йому вивчити нову букву “ц”. Кінець.

Жило собі маленьке цуценятко, на ім’я Цезар. Цезар був дуже зворушливим і любив займатись різними речами. Він часто грався з м’ячиком, цікавився відображенням у воді й, звісно ж, любив їсти смачну курочку. Але у Цезара була одна маленька проблема – він не міг правильно вимовляти букву “ц”. Кожного разу, коли Цезар намагався сказати слово з буквою “ц”, воно звучало як “с”.Одного разу, коли Цезар грався в парку зі своїми друзями, він побачив чудове цуценятко з довгими вушками. Цезар злякався, коли побачив, що цуценятко біжить прямо до нього. Він не знав, як зустріти нового друга, але він зрозумів, що це була чудова нагода вивчити, як правильно вимовляти букву “ц”.”Привіт”, сказав цуценятко. “Мене звуть Цілка. Чому ти такий зляканий?”Цезар здивувався, що цуценятко може звернутися до нього за допомогою правильного використання букви “ц”.”Привіт, Цілка”, відповів Цезар. “Я злякався, бо я не знаю, як зустріти нових друзів. Але я також навчаюся вимовляти букву ‘ц’, тому що я не можу сказати це слово правильно.””Ну, я допоможу тобі”, відповіла Цілка. “Ц ц ц. Спробуй сказати це разом зі мною.”Цезар повторив після Цілки: “Ц ц ц”.”Дуже добре!”, зраділа Цілка. “Тепер спробуй сказати слово ‘цуценятко’.”Цезар зосередився і спробував сказати слово з буквою “ц”. Він звернувся до Цілки і сказав: “Цуценятко!””Чудово!” вигукнула Цілка. “Ти зміг правильно вимовити букву ‘ц’. Ти дуже розумне цуценятко.”Цезар почувався дуже гордим за себе і зрозумів, що вивчення нових слів і звуків може бути дуже веселим. Він відчув себе більш комфортно з новим другом Цілкою і зрадів тому, що він міг допомогти йому вивчити правильну вимову букви “ц”.Цезар і Цілка стали найкращими друзями й проводили багато часу разом. Вони гралися, знайомилися з новими тваринами й вчилися багато нового. Цезар більше не боявся зустрічатися з новими друзями, а Цілка була дуже рада, що змогла допомогти Цезару вивчити нову букву.Таким чином, Цезар і Цілка стали прикладом для інших тварин, які також навчалися вимовляти букву “ц”. Вони вчилися разом і весело проводили час, допомагаючи одне одному в розвитку навичок мовлення. Кінець.

Жив-був собі чорний кіт, на ім’я Чарлі. Чарлі був дуже хитрим та винахідливим котом. Чарлі любив займатися різними цікавими речами. Одного дня, він знайшов стару скриньку, яка лежала на даху старого будинку. Він вирішив дізнатися, що в ній.Чарлі зробив дуже важливий висновок – якщо він знайде спосіб залізти на дах, то він зможе дістатися до скриньки. Чарлі почав розмірковувати, як же йому зробити це. Він надійшов до висновку, що йому потрібно залізти на високий дерево, яке стояло поруч з будинком.Чарлі почав залізати на дерево, але йому не вдалося дістатися до гілки, що була біля даху будинку. Він розумів, що мусить бути дуже уважним та обережним, аби не впасти. Він перебував на гілці довгий час, зосереджуючись та використовуючи всі свої навички, але нарешті він дістався до скриньки.Він відкрив скриньку та знайшов в ній кілька металевих річок, які були дуже корисні для нього. Він зрозумів, що він може використовувати ці речі для розв’язання багатьох задач, які він не міг розв’язати раніше.Чарлі був дуже щасливий, що знайшов ці корисні речі, і він зміг зробити багато різних речей завдяки їм. Він зрозумів, що важливо бути винахідливим та знаходити рішення для різних проблем, які виникають у житті. Кінець.

Жили-були в далекій країні два маленьких хлопчики – Шурко та Шурик. Вони були найкращими друзями й любили гратися разом.Одного разу, коли вони гуляли в лісі, вони знайшли старий скриньку. Скринька була закрита на замок, але вони вирішили спробувати її відкрити.Поштовхаючи скриньку, Шурко помітив, що на ній написано слово “Шлях”. Він показав це слово Шурикові та запропонував знайти ще слова на букву “Ш”.Так почалася їхня гра. Хлопчики почали шукати слова на букву “Ш” і вже за кілька хвилин знайшли перше – “Шкарпетка”. Потім вони знайшли ще й “Шпаківня”, “Шпинат”, “Шовк”, “Шоколад” та багато інших слів на букву “Ш”.Хлопчики дуже захопилися цією грою та продовжували шукати нові слова на букву “Ш”. Вони знайшли “Шлюпка”, “Шапка”, “Шнурок”, “Шинок” та “Шашлик”.Після того, як вони знайшли 100 слів на букву “Ш”, вони вирішили повернутися додому. Хлопчики були дуже задоволені своєю грою та раділи, що вони мають один одного, щоб ділитися своїми знаннями та враженнями.Шурко та Шурик вирішили, що наступного разу вони знайдуть слова на букву “Ч” та “Щ”. Але на цьому вечір закінчився, і хлопчики повернулись додому, мріючи про нові пригоди та гри зі словами.Кінець.

Одного разу в далекому краї собака Шуша та її щенята зустріли на своєму шляху багато небезпек.Під час прогулянки, коли Шуша зі своїми щенятами пройшла через ліс, їх вразив потужний шторм. Шуша змогла знайти притулок під затопленою печерою, але там було дуже холодно та мокро.У цей час Шуша згадала про стару знайому, Вівчарку, на ім’я Шелді. Шуша знайшла Шелдів будинок та попросила притулку.Шелді їх привітно зустріла та дозволила їм переночувати. Шуша та її щенята були дуже вдячні Шелді та вирішили підтримати її в нелегких справах на фермі. Вони допомагали збирати ягоди та овочі, а щенята були чудовими пастухами.Але одного разу, під час шторму, одне з щенят зникло. Шуша та Шелді розпочали пошуки. Вони обшукали всю ферму та знайшли щеня в старому, занедбаному сараї.Шелді не зволікавши привела на ферму справжнього майстра, котрий швидко відремонтував сарай, і тепер щенята могли на нього розраховувати. Шелді та Шуша були дуже вдячні за його допомогу, тож вони вирішили влаштувати справжнє свято на честь майстра.Вони запросили всіх своїх друзів на галявину та зібрали багато смачних страв на святкування. Шуша зготувала смачний шашлик, а щенята підготували багато смачного шоколаду та цукерок. На святі було багато веселощів та ігор для всіх гостей. Шуша, Шелді та щенята грали в ігри разом з друзями, танцювали та співали пісні.Але найбільше уваги було приділено майстру, який відремонтував сарай для щенят. Шуша та Шелді подякували йому за допомогу та присвятили йому спеціальну пісню про те, як він ставився до тварин з любов’ю та повагою.По закінченню свята, всі гості відправилися додому, а Шуша, Шелді та щенята повернулися до ферми з щасливим серцем та збагаченими новими друзями.Так Шуша та її щенята зустріли на своєму шляху багато небезпек, але завдяки допомозі своїх нових друзів, вони довели, що коли люди та тварини працюють разом, вони можуть здійснювати неймовірні речі. Кінець.

Логопедичні вправи вдома