Слоник Саймон сьогодні з самого світанку снував серед соснового саду. Саймон славився своєю сміливістю та спритністю, але сьогодні він сумував.
— Сумно… — сказав Саймон сам собі. — Скільки сонячних слів, а все одно сумно…
Саме тоді серед сосен з’явилася фламінго Флора. Вона фігурно фланувала серед фруктових фіалок і весело фиркала.
— Флоро! — скрикнув Саймон. — Скажи, що зробити, щоб стало веселіше?
— Фантазія! — феєрично вигукнула Флора. — Фантазія завжди все змінює!
Флора філігранно флюгувала фіранками з фіолетового фатину, створюючи фантастичні фігури.
— Спробуй сам! — сказала Флора.
Слоник Саймон схопив синю стрічку, швидко сформував фігурку сонця, а потім створив смішного скунса зі шматочків соломи.
— Фантастика! — фиркнула Флора. — Саймоне, ти справжній фантазер!
Саймон сяяв від щастя. Разом зі своєю новою подругою вони створили справжній фантастичний сад із солом’яних сов, фіолетових фігурок і смішних створінь.
— Скільки фантазії! — сказав Саймон.
— Фантазія — це справжня сила! — філософськи додала Флора.
С того часу Саймон щодня створював смішні фігури зі всього, що знаходив у своєму саду, а Флора завжди феєрично допомагала йому фантазувати.