Цуценя Цезар цілий час цокав по цегляній цяткованій стежці. Цезар шукав цікавинки, що часом траплялися серед цвіту.
— Цікаво, що це? — цмокнув Цезар, знайшовши цукерку.
Цукерка була чарівна — червона, чимала, чітко цяткована. Цезар хотів спробувати, але раптом почув чиюсь чітку черепахову ходу.
— Це чия цукерка? — чемно запитав Цезар.
— Це моя! — чітко відповіла черепаха Чічі, що чемно чвалала через цегляну стежку. — Ця цукерка чарівна, червона та цілюща!
— Цілюща? — зачудувався Цезар. — Чому ж вона чарівна?
— Ця цукерка чарує, — чітко пояснила Чічі. — Якщо чітко чхнеш тричі, цукерка створить цікавий чудесний цвіт із чарівних чарівницьких частинок.
Цезар чемно повернув цукерку Чічі та спитав:
— Чи можна хоча б глянути на чарівне цвітіння?
— Звісно! — чітко сказала Чічі.
Вона чхнула раз, чхнула вдруге… і чхнула втретє. Цукерка тихо цокнулася об цеглу — і раптом чарівні частинки почали кружляти в повітрі, створюючи цікавий цвіт із цятками червоного, цинкового та цитринового кольорів.
— Чудово! — захоплено скрикнув Цезар.
— Цікаво та чарівно, правда ж? — заусміхнулася Чічі.
— Це справжнє чудо! — цокав лапками Цезар.
З того часу Цезар і Чічі стали друзями й щотижня влаштовували чудесні цвітіння, що чарували всіх навколо.