Слухай, як дерево пускає коріння,-всередині тебе його гілля. А на одному із віковічних стовбурів викарбуване тонесенькими лініями ім’я ,-Уїндвік (авжеж із наголосом на ї, хіба ж хто бачив справжнього ірландського лепрекона, чи клерикона, не дай боже, із наголосом у імені на У, чи ще якусь негожу літеру).

Кожної ночі, лепрекон трошки пританцьовуючи щось схоже на кейлі, відкриває золотим ключиком двері до маленької скарбнички під драбиною, де зберігає усі свої горщички та дещо особливе, дещо доволі незвичне та казкове. Історія смарагдового острова. Гортаючи пилкі сторінки одна за одною Уїндвік знаходить особливу дату,-17 березня,-обережно провівши пухким пальчиком далі, та звіривши дату на календарі, що обведена червоним кружечком, радісно гуркоче: «День Святого Патрика!»

Старовірна клериконська традиція закликає святкувати день святого Патрика у звичайнісінькому такому собі пабі у обіймах із «чаркою Патрика» — одиниця виміру віскі. Але справжнє щастя аргонавт віднайде тільки тоді, коли на дінце келика покладе трилисник , і з останнім ковточком перехилить його і жбурне якнайдалі через ліву сторону.

Саме вночі відбувається чарівне дійство ,- річки , вшановуючи свято, скидають із себе звичні глибоко-сині шати , та вбираються у смарагд. Цю традицію охоче підтримують і англійці, огортаючись у щось зелене: гетри, футболки, великі об’ємні светри зеленого кольору, або хоча б чіпляють у петличку маленький пучечок конюшини.  Адже той, на кого не припаде смарагдовий пилок має бути обов’язково залоскоченим та общипаним нашим Уїндвіком.

Якщо у спадок ви отримали конюшину з чотирма листочками – то буде справжнісіньке щастя та вдача цілий рік. До речі, за приданнями святий Патрик саме за допомогою трилисника пояснив ірландцям єдність Святої Трійці. Та позбавив цілий острів змій через дерев’яну коробку. Чи правда це, чи вигадка, але на острові дійсно і досі немає жодної гадюки. Можливо через не сприятливий клімат, а можливо через те, що вони спочивають собі на мулкомі дні .

А хто ж взагалі такий, наш Уїндвік? І яка його роль у святкуванні дня святого Патрика? Істота із кельтських міфів, якого ірландці поважають чи не так, як у нас домовика. Леприкони вважаються хранителями скарбів. Є легенда-якщо спіймати 17 березня чарівного чоловічка, то він обов’язково має вказати дорогу до безмежних  багатств, або хоча б виконати три бажання (всі ж бачили фільми, так?). Лепрекони – магічні чоботарі, що допомагають феям із взуттям, і завжди мають при собі горщик золота (але ми ж з вами уже знаємо де насправді усі горщики Уїндвіка). Але маленький чоловічок з рудою бородою не завжди був символом свята. На справді, компанії, що випускала листівки потрібен був доволі милий персонаж, а образ святого Патрика на цю роль не особливо підходив.  So, why not leprechaun?

Але чому б тихої весняної ночі, під пилким наглядом вершкових зірочок не спробувати відшукати листочок чотирилисної конюшини, у рученятах тримаючи не віскі, а горнятко гарячої кави зі смаком теплого меду?

Розповідає Діана Шульц

А якщо Ви ще не готові відправитись в подорож з дитиною у пошуках лепрікона, то подаруйте дитині казковий світ прямо в затишному будинку. Це дуже просто – обирайте нічник, що розповідає казки, або набір друкованих дво-мовних казок від проеккту “Казки Погорєлова”. Розкриємо таємницю, що серед наших казок є казка про Зелену Фею, ту саму…